Мероє в Африці – найзагадковіша цивілізація античного світу

Відомостей про цивілізацію Мероє в Африці не зустрінеш в шкільних підручниках з історії, про неї рідко згадують навіть у спеціалізованій літературі. А між тим культура Мероє не менш цікава, ніж Стародавній Єгипет, а в чомусь навіть і більш загадкова. І сьогодні, завдяки розкопкам археологів, світ все більше дізнається про історію цього дивного міста.

Мероє – це столиця стародавньої держави Куш (Кусх), яка розташована на території сучасного Судану. А в давнину цей регіон мав назву Нубія. Мероє, як і міста Стародавнього Єгипту, знаходиться в родючій долині Нілу, між Асуані і Хартумом.

Для древніх єгиптян Нубія була свого роду «воротами в Африку». Коли єгипетська держава переживала періоди розквіту, фараони захоплювали Нубію, а коли Єгипет слабшав, нубійці знаходили незалежність. Мероє став столицею держави Куш в VI столітті до нашої ери і проіснував до IV століття нашої ери. Мерійці вирощували сорго і плодові дерева, розводили биків і слонів. Вони також розробляли золоті копальні, робили чудові ювелірні вироби і статуетки зі слонової кістки, які відправляли караванами в Єгипет, до Червоного моря і в Центральну Африку.

Мероє вважається першою цивілізацією Африки, в якій виникла писемність. Дивно, але, незважаючи на всі старання єгиптологів, писемність цього загадкового народу досі не розшифрована. Англієць Гріффіт першим почав відновлювати їхній алфавіт ще в 1909 році завдяки написам на стелах, зробленим на двох мовах – мерійскій і мовою древніх єгиптян. Потім інші дослідники доповнили алфавіт. Жан Леклан, фахівець з Франції, вважав, що алфавіт цього народу складається з 23 букв. Але на практиці все виявилося набагато складніше – розшифровані за допомогою цього алфавіту слова не мають ніякого сенсу.

Сусідня цивілізація Стародавнього Єгипту справила великий вплив на культуру Мероє, хоча і не завжди перебувала з нею в дружніх відносинах. Архітектурні споруди Мероє чимось нагадують давньоєгипетські будівлі. Величні піраміди, в яких мерійці ховали своїх правителів, багато прикрашені фресками стіни, статуї, схожі на сфінксів, – все це не так давно було відвойовано у безкрайніх пісків стараннями археологів. При розкопках були знайдені чудові ювелірні прикраси, глиняні судини з орнаментами. Особливо вразили дослідників прикраси цариці Аманісхакето (Аманішакете), велика частина з яких, на жаль, була вкрадена.

Незважаючи на очевидну подібність, культура Мероє має свої особливості. Піраміди-усипальні мають більш скромні розміри, а їхні форми відрізняються від єгипетських. Жіночі фігури, намальовані на дерев’яних дощечках на фасадах храмів, не схожі на струнких єгипетських красунь, бо мерійські жінки відрізнялися пишними формами.

Цікаво, що влада в Мероє переходила від брата до брата чи сестри. Тільки коли не залишалося рідних братів і сестер – від батька до сина.

Правителі Мероє були сучасниками єгипетських Птолемеїв і Римської імперії, з якими вони підтримували торговельні і дружні відносини. Відомо, що Єгипетські посередники приїжджали в Мероє для договору про покупку бойових слонів для Єгипту.

Тим часом досі ніхто точно знає, як і чому королівство Мероє зникло в першій половині IV століття нашої ери. За однією з версій, існування цивілізації закінчилося після кількох завойовницьких походів аксумітів. За іншими відомостями, аксуміти були непричетні до занепаду цивілізації Мерое, а в 330 році перший християнський цар королівства Аксум (Ефіопія) знайшов під час одного зі своїх походів руїни міста Мероє.

У 2011 році Мероє з розташованими неподалік археологічними зонами Мусавварат-ес-Суфра і Нага було оголошено ЮНЕСКО пам’ятником Всесвітньої спадщини людства. На території Мероє тривають археологічні розкопки. Можливо, скоро людство дізнається більше про цю античну цивілізацію Африки.