Космічне сміття – основна проблема освоєння навколоземного простору
У жовтні людство відзначало 60-річчя з моменту початку освоєння космічного простору. Перший штучний супутник Землі був запущений СРСР 4 жовтня 1957 року. З кожним роком кількість космічних запусків зростає, все нові і нові супутники різних країн світу обертаються навколо Землі, передаючи цінну інформацію. Сучасне життя вже немислиме без них. Телефонний зв’язок, телебачення, моніторинг погоди, робота системи навігації, служби безпеки багатьох країн – все це залежить від роботи штучних супутників Землі. Регулярно відбуваються запуски міжпланетних супутників і космічних кораблів на Міжнародну космічну станцію (МКС). Але з кожним роком фахівцям все складніше розраховувати передбачувану траєкторію польоту чергової ракети або супутника. А виною тому, так зване, космічне сміття, яке скупчилося навколо нашої планети.
Під космічним сміттям фахівці розуміють штучні об’єкти і фрагменти в космосі, які вже не функціонують і ніколи не будуть використані в подальшому, але які продовжують обертатися на навколоземній орбіті. Наприклад, з 3 600 штучних супутників функціонує близько 1000, а решта є нікому не потрібними технічними відходами. Іншу частину космічного сміття становлять розгінні блоки ракет-носіїв, а також різні деталі і фрагменти, які опинилися в космосі в результаті техногенних аварій. Всі ці непотрібні речі, які літають на орбіті, представляють серйозну загрозу для діючих супутників, а також для функціонування МКС.
Для відстеження найбільших фрагментів були створені російські і американські системи моніторингу космічного сміття. Перед кожним запуском вченим доводиться аналізувати безліч даних про місцезнаходження космічних залишків, щоб уникнути зіткнення при виведенні на орбіту. Та й надалі при функціонуванні кожного супутника за його траєкторією і можливими неприємними зустрічами пильно спостерігають, щоб скорегувати політ в разі небезпеки. Адже зустріч навіть з крихітним фрагментом в кілька сантиметрів може обернутися катастрофою. Відомий випадок, коли зіткнення з об’єктом в кілька міліметрів призвело до утворення тріщини на ілюмінаторі американського шаттла Challenger. А сантиметрові об’єкти, що обертаються по орбіті, здатні пошкодити обшивку будь-якого супутника. За підрахунками фахівців, втрати європейських компаній через додаткові витрати палива, яке йде на коригування орбіти, оцінюються в 140 мільйонів євро щорічно. Але космічне сміття небезпечне не тільки для функціонування орбітальної станції і супутників. Найбільші частини здатні пролетіти крізь щільні шари атмосфери і досягти поверхні Землі. Чи варто говорити, що це не піде на користь землянам.
Згідно з підрахунками дослідників, в освіті космічного сміття на сьогоднішній день лідирують провідні космічні держави: США, Росія і Китай. І навіть ведеться суворий облік власників цих непотрібних технічних залишків. Так, наприклад, за Росією числиться понад 6 000 об’єктів, за США – близько 4600, Китай залишив в космосі більше 3700 непотрібних деталей.
Звичайно, світова наукова громадськість давно стурбована проблемою утилізації космічних відходів. Способів вирішення проблеми пропонується досить: від високонаукових розробок до варіантів, що нагадують голлівудські фантазії. Але ситуацію ускладнює висока собівартість цих заходів поряд з низькою ефективністю. На даний момент ведуться розробки спеціального космічного апарату, який буде займатися збором великих відходів в космосі. А ось що робити з невеликими фрагментами, вченим ще належить вирішити.
І поки людство нарощує свою присутність на навколоземній орбіті, там продовжують утворюватися техногенні відходи. Це здається неймовірним, але всього за 60 років ми зуміли настільки перетворити простір навколо своєї планети, що він становить загрозу для нас самих.
в соцмережах