Індонезія – рай на землі

У 2014 році відомий блогер Ілля Степанов мандрував автостопом  від в’єтнамського міста  Ханої до індонезійської Суматри, околиць озера Манінджау. Пропонуємо вам поглянути на Індонезію його очима:

Рисові тераси, височенні пальми, повітряний серпанок, що приховує гірські вершини і маленькі села на схилах. Це берега озера Манінджау, острів Суматра, Індонезія. Рай на землі ? Можливо…

Ми поставили намет просто біля води на околиці села.

І вже в перший же вечір ці місця мені дійсно здалися раєм.

Рисові поля розташовані тут не тільки на схилах гір, а й на рівнині, де терас  як таких немає, поля лише вирівняні в горизонтальній площині, через що є невеликі перепади по висоті.

Полів багато, вони займають весь вільний простір берега, не зайнятий під житло. Зараз рис якраз в соку, свіжа зелень дуже оживляє навколишні краєвиди.

Чим далі від берега і вище в гори, тим умови для землеробства складніші.

Але місцеві – народ працьовитий, справляються.

Зустрів на стежці дітлахів, що йдуть зі школи. Здивування було взаємним.

У селах класичні для цих місць будинку з загостреними дахами.

У деяких народів почуття прекрасного, наче в крові, і часом здається що всі ці прості люди, селяни, мають дизайнерську освіту))

Настільки гарне їхнє житло і навколишній побут. Таке відчуття було в мене в Норвегії і таке ж на Суматрі.

Буйволицю з настільки прекрасними карими очима я побачив вперше)

Тільки такі і повинні жити в раю.

Населення – майже суцільно мусульмани.

Хоча, можливо, є вихідці з Китаю.

Вода тече всюди, стікає струмками з гір, і її просто розподіляють по терасах і городах.

Тече вона безперервно, вдень і вночі, провокуючи бурхливий ріст рослинності.

Варто тільки вийти за межі села і піднятися в гори, як майже відразу ж починаються джунглі.

Характерна особливість тутешніх місць – практично всі будинки в селищі побудовані  на палях, а внизу, під будинком, басейни з рибою.

Навіть навколо мечетей, шкіл, під будинками, що стоять високо на схилі гори – скрізь є водойми з рибою. Масове захоплення рибництвом!

У багатьох будинках є по два або три басейни, їх роблять на різних рівнях, вода перетікає з одного в інший каскадом, створюючи приємний заспокійливий звук.

Але це все дрібниці в порівнянні з грандіозним рибним господарством в самому озері. Уздовж всього селища (метрах в 100 від берега) знаходиться ціла рибна ферма.

Кожен день, з ранку і майже до вечора, на містках видно людей, по озеру постійно туди-сюди плавають маленькі човники, в яких сидять чоловіки в конусних солом’яних капелюхах і гребуть одним веслом.

З одним з них я сплавав на його рибну ферму, мало не потонув)

Човен настільки хиткий і нестійкий, що навіть просто сидіти в ньому непросто, один необережний рух – і ти у воді.

Вирощування рису – праця дійсно дуже нелегка.

Не уявляю, що тут може вирости! Але ж виростає …

На берега Манінджау опускається вечір, поля порожніють, люди поспішають в мечеті і по своїх оселях, над озером летять, відгукуючись далекою луною, протяжні сури Корану.

Безумовно рай на землі ..